Коли немає сил дивлюсь в рідні очата
Я знаю в мене вірять кохані мої дівчата
І якби не стискала нас доля в лещатах
На мене завжди вдома чекають мої дівчата
Я все життя серед пацанів
Та з часом всі розбіжаться ні
Ми б не повірили тоді
Ми всі заряджені сміливі безоглядні, молоді
Які нам діти нам ще гуляти й пити йти з музикою по світу
І десь на контрактовій на світанку дарувати двом білявкам сині квіти
Від кожної дурні колом радіти
Так швидко час плине і я з ним, з ним , з ним
Світ став злим, злим, злим я щиро дякую дружині
Що повірила, коли я був в простенькій одежині
Ти знаєш моя мила, щастя з неба не падає
Ми зі своїми тарганами, зі своїми вадами
І я не просто радий був, нема таких синонімів
Коли уперше на руках тримали свою доню ми